Мавка повертається: вчуся любити блог?

Якщо б можна було описати усю статтю одним реченням це було б воно: Кохані, я неймовірно сумувала за Вами і блогом.

Пройшло уже багато часу, і от я, з острахом байдужості і нетерплячості стискаю зуби і вистукаю по клавішах ритм своєї травми, сподіваючись, що текст буде змістовним і потрібним. А буде він з неймовірним рівнем відвертості, тому хто не готовий, прошу переключайте далі. Я не ображуся, а Ви зекономите час;)

Я відкрию вам страшну істину, яку зрозуміла рівно 15 секунд тому: я зненавиділа блог.

Недавно я зі своєю Гуру відкрили спільний схожий цикл подій, що відбуваються кожного року: осінь+грудень — це час для важких усвідомлень і метаморфоз у свідомості, у грудні наступає на п'ятки студентська сесія, січень+лютий — інтенсивний час навчання на вдосі і відпочинок на видисі ( тоді ми відпочиваємо від всього, зокрема від блогу теж), а березень-квітень приходять у наше нове видозмінене життя з натхненням, приливом сил, величезною кількістю ідей і любов'ю в повітрі: з'являється стаття на блозі, нові плани, участь у різних заходах( по кілька на місяць переважно) і загалом ми повертаємося до роботи. (Маєте подібні цикли?;) І уявіть собі, якщо зазвичай після лютого я приходжу до себе і блог поповнюється статтями, то цього разу протягом усього циклу я мала в голові думки про те, що я повинна написати статтю, що ніколи не доходило до її написання. Я вмовляла собі, що я ЗОБОВ'ЯЗАНА це зробити. За кожним тижнем, коли я цього не робила — у голову приходили маленькі монстрики, що дорікали мені у моїй некомпетентності. Я наче сама виставляла свою кандидатуру на суд і судила себе за невдіяні речі і за їхню свідому прокрастинацію.

Я ніяк не могла зрозуміти чому, ЧОМУ я не можу взятися і написати цю прокляту статтю!? Подумала, що може є справжні причини, але виникли лише відмазки:

Замало часу? Та ні, от цілий день вільний, а я тільки думаю, що маю докінчити 4 статті, чернетки яких висять у мене на консолі.

Немає натхнення? Та ні, чому, у голові багато ідей про що писати,

Стаття написана, а немає ідей для світлин? Та ні, чому, кадри фотографій маю в голові, а деколи і на робочому столі!

Та що ж це зі мною відбувається, невже... невже я розчарувалася у блогінгу?

За собою я стала помічати, що сама менше читаю блоги. Якщо якась тема в заголовку мене чіпляє, то я сканую цілу статтю очима і пробігаю мимовільно цілий текст. Дожилася... Я не помічаю більше, як автор бачить світ, якою мовою він говорить. Я сліпою стала на метафори і розділові знаки. Все, що мене цікавить — це присутність і якість корисної інформаціі, яку я згодом зможу застосувати у житті. Пишу до Вас і якось так гидко від самої себе, що стільки часу я замовчувала цю правду і не тільки перед Вами, а перед самою Собою! Я жила з цим, частково блокувала і робила неймовірні зусилля, щоб це не сплило на поверхню. Мій блог став пустирищем, у якому від себе я, як суворий директор, вимагала якісного постійного (мінімум 4 статті на місяць) психологічного контенту, а від блогу — віддачі публіки ( коментарі і поширення). Я навіть не помітила, коли блог став для мене роботою, а що гірше ОБОВ'ЯЗКОМ...

І сьогодні я стала достатньо зрілою, щоб це побачити, признатися у цьому собі, Вам і вирішити, що я так далі не хочу. Від сьогодні я даю нове дихання своєму блогу і він стає моїм рідним і затишним місцем для думок. Не місцем, де мені ПОТРІБНО щось написати, а ДОМОМ, куди я спішу, щоб з Вами поділитися останніми новинами за печенюхами, посидіти в капцях за чаєм і понадихатися цікавими людьми^.^ Моєю нова мрія — це писати для Вас так захоплюче і так корисно, щоб хотілося кожне слово побачити, пережити його зі мною, посмакувати подвійним значенням і поділитися своїми емоціями.

Отож, кохані мої, від тепер чекайте на моєму блозі багато щирості! Її завжди було предостатньо, але тепер вона буде не в бойовому костюмі з ножем за пазухою, а ніжна, та рішуча,тендітна та смілива, втомлена та цілеспрямована! Статті можуть бути високо емоційними, як ця, — і мені з цим добре;) Це мій стиль написання, так я виражаю себе і так я хочу стукати до Вас. Якщо Ви відстукаєте на мої статті і запросите до себе в гості — я буду щаслива, бо я ціную кожну хвилину, яку Ви мені присвячуєте) І я готова старатися відповідати любов'ю на любов, а інколи і на несимпатію любов'ю...)

Дуже важливою зміною у контенті блогу є недавня подія, а саме те, що весь свій потенціал ділитися психологією я перенесла у новий проект на інстаграмі — psychowithfreckles. Якщо Ви раптом проживаєте у домівці Інстаграму палко запрошую! ^_^ Щодо психологічного контенту на блозі нічого Вам не обіцяю, хоча й підозрюю, що згодом буду поглиблювати деякі теми, про які захочу розписати більше.

 

Отже головні думки і зміни, до яких я веду:

♥блог — це домівка затишних текстів, повних емоцій, де я розповідатиму про свої маленькі пригоди, вестиму списки і житті сканера, писатиму про наболіле ( мало наукових фактів, зате продукт натуральний, madе by Mavka;), а також ділитимуся інтерв'ю з людьми, що мене надихають♥ 

psychowithfreckles — це скарбничка корисної інформації про те, що я ( так на секундочку студентка психології!:) вивчаю, мій йогічний досвід та багато іншого, про що Ви можете почитати клікнувши сюди.♠

Новини не закінчилися і багато статтей я обіцяла, але тепер я писатиму тоді, коли прийде натхнення і не змушуватиму свій мозок заповнити усі браки. Дещо я відпускаю собі, а про дещо неодмінно згадаю. Можливо, зі сторони здасться, що я говорю про дрібниці, але давайте серйозно: ці дрібниці для мене важливі. Наступила мить, коли я знову закохуюся у блог, відкриваю його глибини і сподіваюся на вашу віддачу. Буде цікаво і непереливки;) Мені буде надзвичайно цікаво послухати що у Вас там, чи здійснилися важливі зміни у Вашім житті, чи наливаючи марципанового з мандаринкою чаю, Ви будете так люб'язні пригостити мене своєю історією?;)

Не губіться, тримайтеся за мої руді коси;)

Обіймаю міцно-міцно,

ваша Руда Мавка

 

 

Facebook Comments

Leave a Reply

Specify a Disqus shortname at Social Comments options page in admin panel